Рада вітати Вас!
Дізнатись інфо про мене Ви можете, заглянувши у розділ “Про автора”. Ознайомитись з тим, що я пишу, можете у розділі “Поезії”.
Разом з тим, можете знайти мене у соціальних мережах:
мій контактний e-mail: marimaksymiak[]gmail.com
Презентація збірки “ЛЮДИ” у Києві
19 листопада (субота)
у ресторації “Диван” (м. Київ, пл. Бесарабська, 2)
видавництво “Крок” презентує поетичну збірку “ЛЮДИ” – другу книгу молодої авторки Мар’яни Максим’як, яка вийшла друком у видавництві у 2011 році. До неї увійшли вибрані поезії авторки, написані протягом восьми років.
Організатори: видавництво «Крок», літературний клуб «Маруся»
Інформаційна підтримка: «Буквоїд», «Арт-Вертеп», «ЛітАкцент», «Платформа»
деталі ТУТ
відеопоезія на фестивалі СУП
Мої дві відеопоезії демонструватимуться на фестивалі СУП у Рівному у суботу 24-го вересня. Одна з них (“Жінка”) вже демонструвалась у шорт-лісті Загальноукраїнської відеопоетичної премії БУК на Meridian Czernowitz, інша (“Тонка нитка води”) буде прем’єрною. Отже, хто буде на фестивалі, запрошую до перегляду!
Мій графік читань під час Форуму видавців-2011
16 вересня (п’ятниця)
15:00-16:00 Мар’яна Максим’як зі збіркою поезій “ЛЮДИ” // виставковий намет видавництва “Крок” на проспекті Свободи
19:00-20:30 Читання тандем Селіна Марш (Нова Зеландія) і Мар’яна Максим’як (Україна) // ресторація “Дім Легенд” (вул. Староєврейська, 48), зал – бібліотека
17 вересня (субота)
13:00-14:30 Презентація збірки поезій “ЛЮДИ” Мар’яни Максим’як // ресторація “Дім Легенд” (вул. Староєврейська, 48), зал – бібліотека
15:00-16:30 Поетичні читання від літклубу “МАРУСЯ” // Кав’ярня “Штука” (вул. Котлярська, 8 )
Презентація збірки “ЛЮДИ” у рамках Форуму видавців
17 вересня · 13:00 – 14:30
ресторація “Дім легенд”, зал – бібліотека
вул. Староєврейська, 48, Львів
модерує – Дмитро Стретович
Читання-тандем: Селіна Марш (Нова Зеландія) і Мар’яна Максим’як (Україна)
16 вересня · 19:00 - 20:30
ресторація “Дім легенд”, зал – бібліотека
вул. Староєврейська, 48, Львів
модерує – Юрій Завадський
_____________
Д-р Селіна Тусітала Марш
Навчає новозеландської та тихоокеанської літератури і літературної творчості в Університеті Окленду, Нова Зеландія. Селіна має самоанське, тувалійське, британське і французьке походження. “Тусітала” – це ім’я її дідуся, це титул, даний шотландському авторові Роберту Луїсу Стівенсону, який мешкав останні свої роки на Самоа, що дослівно означає “оповідач історій”. Селіна є першим островитянином, який отримав ступінь доктора філософії на новозеладському факультеті англійської філології. Її перша поетична добірка “Fast Talking PI” (AUP, 2009) (розлого перекладається українською як “ТО (тихоокеанський островитянин), що швидко говорить”) отримала престижну премію “Ню Зіланд Пост” імені Джессі МакКей за першу книгу в 2010 році. Її вірш “Not another nafanua poem” (”Жодного іншого вірша нафануа”) був обраний для публікації в книзі “Найкращі з найкращих новозеландських віршів” (VUP, 2011). У 2011 році Селіна Тусітала Марш є учасником Шостого міжнародного літературного фестивалю у Львові.
Мар’яна Максим’як
Народилась 1986 року на Тернопільщині. Закінчила Український Католицький Університет (філософсько-богословський факультет) та Львівський національний університет імені Івана Франка (факультет журналістики). Пише поезію, прозу. Авторка дебютної збірки “Solo душі” (”Каменяр”, Львів 2004) та збірки поезій “ЛЮДИ” (“Крок”, Тернопіль 2011), а також літературних проектів: “Безпека” (у рамках ІІ Всеукраїнського літературного фестивалю “наЛІТ”) (2007), “НІЖність” (в рамках IV Міжнародного молодіжного фестивалю аматорського театрального мистецтва “Драбина”) (2007) та “Дванадцять пустельних дівчаток” спільно з Юрком Іздриком (у рамках Шостого Міжнародного фестивалю “Флюгери Львова”) (2008). Авторка трьох відеопоезій: “Втрати”, “Жінка”, “Тонка нитка води”. Відеопоезія “Жінка” у 2011 увійшла у шорт-ліст загальноукраїнської відеопоетичної премії БУК. У 2010 році отримала заохочувальну премію літературного конкурсу видавництва “Смолоскип” за поетичну збірку “Цифри, що танцюють” та стала лауреатом літературного фестивалю “Неосфера”. Вірші перекладено англійською мовою та на іврит. Авторка книги “Люди” (Вид-во “Крок”, 2011). Живе та працює у Львові.
Про збірку “ЛЮДИ”
Збірка поезії «Люди» молодої поетки Мар’яни Максим’як, учасниці літературного угруповання «Західний фронт молодої поезії», не дебютна, проте до неї увійшли римовані поезії та верлібри, написані протягом восьми років.
Чому «Люди»? Бо люди вміють кохати, відчувають, плачуть, забувають/не забувають. Люди бояться втрачати, світяться щирістю, їдуть закордон, бувають щасливі, сумні, потрапляють на сторінки газет, старіють, міряють час відстанями доріг, викуреними цигарками, мріють про вічність, мають янголів, які інколи просять посміхнутись, і ти посміхаєшся. У віршах Мар’яна часто акцентує на людині, її проблемах,
переживаннях, стосунках. Сама поетка каже, що це поезія для людей і про людей.
Книгу вона присвятила найдорожчим людям: бабусі, батькам, чоловікові і, мабуть, саме тому деякі строфи сповнені не то відчаєм – лише таким, який буває, коли пишеш про найближчих, не то світлою печаллю – як буває, коли пригадуєш, не то такою любов’ю, що хоч викручуй з літер.
Остап Сливинський у передмові до книжки говорить: «Рядки Мар’яни Максим’як – найвищою мірою елегійні. Такі, що пишуться, коли розійшлися гості, погасли світла і лишилося тільки одне світло, непевне, нізвідки, ні для кого. Подеколи мені здається, що тут, у цих віршах, більше подиху, ніж письма, уяви чи бачення». На рівні одного подиху – вдиху чи видиху – читається і поезія, присвячена рідному місту авторки – Бучачу, яку прошивають наскрізь образи, переважно асоціативні, які надзвичайно точно передають атмосферу міста древнього та міста сучасного одночасно.
Мар’яна Максим’як – деякою мірою тенденційна: вона описує труднощі емігрантства чи якісь соціальні негаразди, обплітаючи їх тільки їй притаманними образами. За рядками поетки вбачається жінка, і хоча лірична героїня однієї з поезій каже, що жінкам не пишуться вірші, можна з впевненістю констатувати: в таких жінках, як Мар’яна вірші говорять.
Ілюстрації до книги створив Роман Шукель, який доповнив вірші своїми абстракціями – поодинокі фігурки людей, ніби спантеличені чимось, ніби просять відповіді на запитання, які авторка задає своїми рядками. Чи впізнає хтось себе між рядками, чи дасть відповіді на усі знаки питань, чи відчує себе такою ж людиною, або ж навпаки, зовсім не такою – розгадка в книзі Мар’яни Максим’як «Люди».
збірка поезій “ЛЮДИ”
У видавництві “Крок” вийшла моя друга книга поезій – “ЛЮДИ”. До неї увійшли вибрані поезії, написані протягом восьми років.
Упорядник: Юрій Завадський
Ілюстрації: Ромко Шукель
Дизайн обкладинки, макет і верстка: стронґовський
Передмова: Остап Сливинський
Деталі на сайті видавництва “Крок”.
відеопоетична премія БУК
Моя відеопоезія “Жінка”, відзнята Христиною Чіпак, увійшла у шорт-ліст загальноукраїнської відеопоетичної премії БУК, який демонструватиметься у неділю 4-го вересня на MERIDIAN CZERNOWITZ.
Невдовзі очікуйте відео на сайті.
Інтерв’ю зі мною для ZAXID.NET.
Інтерв’ю зі мною для інформаційного порталу ZAXID.NET. Раджу почитати усім, хто цікавиться історією провінційних галицьких містечок, історичними загадками та релігійною поезією. Коротко – про молодих перспективних поетів, духовну поезію, містечко Бучач та майстра Пінзеля.
Письменниця Мар’яна Максим’як в інтерв’ю ZAXID.NET ділиться міркуваннями про духовну поезію та її місце в українській літературі, розповідає про своє рідне місто Бучач з ратушею, прикрашеною скульптурами Пінзеля, та варіанти спілкування з колегами по клавіатурі.
– Мар’яно, вже беручи твою першу книжку «Solo душі», починаю думати, що тексти, в ній уміщені, є трохи не такими, як звиклося чути на слемах. Як би ти могла окреслити простір, що впускаєш у своє письмо?
– «Solo душі» – це дебютна, дуже юна, можна сказати навіть дитяча збірка. У ній уміщено перші вірші, дві короткі новели і одне оповідання. Ця книга не мала гучних презентацій, вона стала таким собі подарунком для родичів та друзів. Вірші, котрі можна прочитати в ній, абсолютно інші, ніж можна почути на слемах. Це перші проби пера, ніжні та позбавлені будь-якої іронії, яку часто можна почути у поезіях слемерів. Зрештою, я ніколи себе не вважала слемером, і мій досвід у цьому обмежується лише однією участю у слемі в Тернополі. Щодо простору, то найчастіше пишеться про те, що болить не тільки мене, але й інших. У мене є кілька гострих соціальних поезій, а також жіноча інтимна лірика.
– А чи навчання в УКУ якось впливає на те, що ти пишеш? Чи якось проникає теологічна освіта у твій поетичний світ?
– Раніше, під час навчання на богословському факультеті, релігійна тематика рідко входила до моїх віршів. Тепер, уже після закінчення університету, я дуже захопилась польською духовною поезією. Почала робити деякі переклади на українську, а також пробувати себе у цьому своєрідному жанрі. У майбутньому взагалі мрію про власну збірку релігійної поезії.
– Мар’яно, як гадаєш, яке місце духовної поезії в нашій літературі порівняно з іншими європейськими літературами?
– На жаль, в Україні релігійна поезія не така популярна, як скажімо, у Польщі. Тішить, що хоча би маємо поодинокі переклади духовної поезії на українську. Щодо літератури в Україні, то вважаю поезії Івана Малковича гідними зватись глибоко духовними та надзвичайно щирими.
– Чи може така поезія бути цікавою агностикам і чи важко витримувати баланс, аби не вдатися до моралізаторства?
– На мою думку, релігійна поезія взагалі не має щось нав’язувати чи вдаватись до моралізаторства. Це, перш за все, тонке словесне відображення твого особистого ставлення до Бога. Це дуже інтимна та щира розмова з Богом, у якій немає місця повчанням. Це швидше сповідь або молитва.
– А зараз би попросив розказати про своє рідне місто Бучач. Це достатньо сильний естетичний керунок.
– Бучач – надзвичайно красиве містечко. Маленьке, проте, дуже компактне та мальовниче. Особливість його у рельєфі – місто лежить у долині, а довкола пагорби. У Бучачі завжди було жваве громадське та культурне життя. Як і всі галицькі містечка, до Другої світової війни воно було заселене поляками, євреями та українцями. Саме в Бучачі народився та провів своє дитинство і юність Нобелівський лауреат з літератури Йосеф Шмуель Агнон, крім того, у Бучачі мешкали дідусь та бабуся Зігмунда Фройда. Разом з тим, це рідне місто для Мар’яна Крушельницького, Михайла Островерхи, Осипа Назарука та інших відомих історичних постатей. Дуже цікавим є і те, що саме у Бучачі мешкав та творив знаменитий майстер-різьбяр Іоанн Пінзель. У місті залишились храми з його вівтарними скульптурами, а також без перебільшення надзвичайної краси ратуша – творіння Пінзеля та Меретина.
Продовження розмови читайте ТУТ
ІІ Літня Літературна школа – підсумки та враження
Повернулась із ІІ Літньої літературної школи. враження добрі, ба, навіть дуже добрі. Насичена програма, цікаві лектори, не менш цікаві молоді літератори. Найголовніше, все було добре організовано. побачила справжні Карпати та Закарпаття. Надихалась свіжим повітрям та надихнулась свіжими ідеями. Від себе скажу, що ідея Літературної школи надзвичайно цікава. Щиро радію, що нарешті така з’явилась в Україні. Усі знання, котрі отримала на цій школі, цілком реально можу втілити в життя: знання про сучасний видавничий процес, його тонкощі та небезпеки, про організацію літературних фестивалів, про пошук спонсорів та грантів, про те, як писати добру критику і чи варто її взагалі писати. Одним словом, програма була насичена та справді цікава. Тепер очікую на сертифікат, який, як обіцяють організатори видаватиметься на Форуму видавців. Ось такий ще один спосіб згадати про школу у вересні. Усім, хто починає свій шлях у літературі, раджу наступного року не оминути цієї школи. А ось тут наприкінці статті мій коментар про враження від школи, та й взагалі, досить цікава стаття.
Мої вірші на порталі “Захід-Схід”
Відтепер мої поезії можна читати
на мистецько-літературному порталі “Захід-Схід”
Мар’яна Максим’як: «Кожна людина є до певної міри самотньою»
Інтерв’ю зі мною, з якого Ви можете дізнатися про мою творчість, самотність, екзистенційні питання та цікавий феномен – “мрію поета”
Кожна людина так чи інакше відчуває свою неповторність і з часом замислюється над тим, хто вона. Коли знаходить відповідь на це питання, – то каже, що знайшла себе. А оточуючі помічають у ній цікаву особистість, яка впевнено творить кожен день свого життя. До таких людей належить Мар’яна Максим’як – молода літераторка з Тернопілля, авторка збірки поезій «Solo душі» («Каменяр», Львів 2004), ініціаторка та учасниця багатьох літературних проектів (серед них: «На стику мистецтв» разом з Мар’яною Савкою у 2011, «Дванадцять пустельних дівчаток» (у рамках Шостого Міжнародного фестивалю «Флюгери Львова») 2008; IV Міжнародного молодіжного фестивалю аматорського театрального мистецтва «Драбина» (театралізовані літературні читання «Пожежна драбина») 2007). Розмова з Мар’яною цікава як для людей з мистецького кола, так і для тих, хто любить пізнавати різні аспекти життя.
Мар’яно, в одному із твоїх віршів є такі рядки «скажи на кого я схожа»… Скажи, будь ласка, чи відчуваєш якусь схожість, чи радше спорідненість із сучасними молодими поетами? В чому саме ця спорідненість відчутна?
Перш за все, вірш «Скажи на кого я схожа» абсолютно не стосується когось іншого, окрім мене. Це дуже інтимна річ, у якій я намагаюсь побачити себе збоку. Щодо схожості із сучасними молодими поетами мені взагалі важко сказати щось однозначне. Якщо говорити про спорідненість у поезії, то нещодавно зрозуміла, що мені дуже імпонує поезія Остапа Сливинського, хоч з його творчістю я познайомилась не так давно.
Хто з письменників минулого є для тебе авторитетом у творчості? Чи є у тебе літературні кумири, на яких ти прагнеш бути у чомусь схожою?
Я люблю творчість Габріеля Маркеса, з поезії мені імпонує Марина Цвєтаєва. Щодо сучасної української літератури, надзвичайно подобається Оксана Забужко, у поезії – Іван Малкович. Люблю крім того поезію Яна Твардовського – вона така тонка та глибока. Особливих літературних кумирів у мене немає, тобто я не прагну когось наслідувати. Я пишу так, як мені пишеться.
На твою думку, чи завжди неповторна людина ще й трохи самотня? Бо ж інколи неповторність означає певну відокремленість від інших…
Я вважаю кожну людину неповторною і кожна людина є до певної міри самотньою. Гадаю, це нормально. Бо самотність варто розглядати не тільки у негативному сенсі, але й у позитивному – це час побути наодинці зі собою, це той простір, як і фізичний, так і духовний, в якому людина має можливість відпочити від інших, мати свій інтимний світ.
Продовження розмови читайте ТУТ
Літературна сцена фестивалю “Рурисько”
Читатиму на літературній сцені фестивалю “Рурисько” 10-го липня
Фото із читання драматургії
До Вашої уваги фото із проекту “Поети читають драматургію”
Читаю п’єсу Павла Ар’є “Кольори”
місце читань – духовний театр “Воскресіння”
“Поети читають драматургію”
30 червня читатиму п’єсу Павла Ар’є “Кольори”
у проекті “Поети читають драматургію”,
що відбувається у рамках ІІ Фестивалю сучасної драматургії “Драма.UA”.
приходьте усі, кого зацікавило.
початок о 19:00, місце проведення - театр “Воскресіння” (Львів)
Проект “Поети читають драматургію” виник після довгих розмов, під час яких виявилось, що не так вже й часто поети читають драматургію, а український поетичний і драматургічний процес відбувається у двох паралельних площинах.
“Поети читають драматургію” – це штрихи до портрету сучасної ірландської, російської, української і польської драматургії промальовані відомими львівськими поетами. Покладаючись на їхні суб’єктивні смаки, ми очікуємо несподіваних коментарів, суб’єктивних рефлексій, емоційних роздумів й оригінального обговорення.
Фотозвіт із літературних читань у Бучачі
Літературні читання “Кохання і місто”
18-го червня, м. Бучач
Більше фото дивіться далі, натиснувши на лінк
Літературні читання у Бучачі
Запрошую у рідне місто Бучач, яка також стало рідним для Нобелівського лауреата з літератури Йосефа Агнона,
батьківщина письменника, автора відомої “Роксоляни” Осипа Назарука,
письменника, перекладача Михайла Островерхи
запрошує на поетичні читання
молодих українських поетів
на тему “Кохання і місто”
Роман Скиба (Київ)
Оксамитка Блажевська (Хмельницький)
Наталя Пасічник (Теребовля)
Альбіна Позднякова (Львів)
Василь Карп’юк (Івано-Франківськ)
Мар’яна Максим’як (Бучач)
Аудіопоезії
Тепер є можливість слухати мої поезії.
Для цього треба клікнути на посилання і файл відкриється у новому вікні.
“Взаємне забування телефонних номерів” (аудіопоезія)
Літературний тандем “На стику мистецтв”
Запрошую усіх завітати на літературний тандем-зустріч із двома поетками, двома Мар’янами. Будемо говорити про візуальні та звукові репрезентації віршів, про поєднання поезії з відео, музикою і театральними постановками.
Фотозвіт: жіночі читання в УКУ
До Вашої уваги кілька фотокадрів із жіночих поетичних читань в Українському Католицькому Університеті
Жіночі поетичні читання в Українському Католицькому Університеті
Запрошую на жіночі поетичні читання, які відбудуться
21 грудня о 18 год
в УКУ (Українському Катилицькому Університеті)
м. Львів, вул.Свєнціцького, 17 (конференц-зал, 4-ий поверх)
Список учасниць читань:
Маріанна Кіяновська
Мар’яна Максим’як
Катерина Оніщук
Наталя Пасічник
Альбіна Позднякова
Мар’яна Савка
Любов Якимчук
Модератор – Остап Сливинський
літературні читання “Fashion-вірш”
Запрошую усіх небайдужих до театру та поезії на літературні читання “Fashion-вірш”, які відбуватимуться у рамках Міжнародного театрального фестивалю “Драбина”. Деталі події в афіші (клікнувши, Ви зможете побачити збільшену версію).
Літер-фест “Неосфера”
Повернулась із фестивалю “Неосфера”. Привезла лауреатство :) Усім дякую за чудові нові знайомства :)
Жінка Woman 3000
Формація Garage Gang представляє
Міжнародну мистецьку ініціативу про жінок світу
Жінка Woman 3000
за участю Реджін Дефорж, Софії Андрухович, Трішії Уорден, Лайми Гейдар,
Саши Кольцової, Влади Ралко
_________________________
Літературна сцена
Львів (25 квітня, з 13 год у парку Франка (біля університету)):
Мар’яна Максим’як (Тернопіль)
Юлія Мусаковська (Львів)
Наталя Пасічник (Теребовля)
Альбіна Позднякова (Львів)
Лариса Радченко (Львів)
Ірина Шувалова (Київ)
Більше інформації – www.zhinka3000.blogspot.com
Місце війни у поезії
Запрошую на поетичні читання на тему війни
Чому тема війни є такою поширеною в літературі? Для чого сучасним поетам конструювати у текстах поле бою та руйнації? Навіщо пишуть про війну ті, хто не бачив її на власні очі? Раніше поети запитували себе, чи можлива поезія після усіх пережитих жахіть, тепер ми задаємо собі питання про те, чи має місце війна у нашій поезії. Чи війна – це лише метафора? Про війну довкола та всередині себе читатимуть:
Галина Крук, Мар’яна Максим’як, Остап Сливинський, Альбіна Позднякова, Ольга Вербицька. Також прозвучать вірші Єкатєріни Боярських та Катерини Калитко.
22 жовтня, четвер, 18:00 книгарня “Є”
Репортаж з проекту “Один на один”
До Вашої уваги відеорепортаж із проекту “Один на один”, у якому я читала спільно із Тарасом Прохаськом
Фотозвіт з Антоничівських читань в книгарні “Є”
“Загалом точних локацій у творчості і біографії Антонича зустрічаємо дуже мало. Поет ставив собі за мету міфологізувати Львів, а не конспектувати міські хроніки, отож пунктами квесту було обрано міський арсенал, площу св. Юра, вулицю Руську, корпус ЛНУ ім. Франка по вул. Грушевського, де свого часу навчався Б.-І. Антонич та дім на Городоцькій, де він мешкав. Тут на учасників квесту чекали поети Остап Сливинський, Мар’яна Максим’як, Микола Шпаковський, Лариса Радченко та координатор квесту Оксана Васьків-Кукул з новими завданнями. Найчастіше квестерам доводилось декламувати напам’ять вірші Антонича та відповідати на запитання, пов’язані із творчістю поета”.
Детальніше прочитати звіт та оглянути світлини Ви можете тут
До 100-річчя Богдана-Ігоря Антонича книгарня “Є” у Львові оголошує квест
Запрошую на літературний квест!
Розпочнеться квест у неділю 4 жовтня о 14.00 у книгарні “Є” (просп. Свободи, 7). Кожна команда отримає конверт із завданням, в якому буде зашифроване якесь місце у центральній частині Львова, пов’язане із творчістю чи біографією Богдана-Ігоря Антонича. Також у завданні буде зазначено ім’я сучасного письменника, котрий чекатиме учасників квесту на цьому місці. Щоб отримати наступний конверт доведеться відповісти на кілька письменникових запитань про творчість Антонича.
Після урочистого нагородження у неділю 4 жовтня о 18.00 у книгарні “Є” відбудуться антоничівські читання з відомими львівськими поетами різних поколінь, серед яких:
Віктор Неборак
Остап Сливинський
Мар’яна Максим’як
Микола Шпаковський
Лариса Радченко
Модерує – Оксана Васьків
Західний фронт молодої поезії розкаже про своє літо
Запрошую на зустріч із поетами “Західного фронту молодої поезії”
У четвер, 17 вересня, поети “Західного Фронту” зберуться в книгарні “Є”, щоб підвести підсумок виснажливого фестивального літа. Читатимуть і розповідатимуть про творчі вакації Грицько Семенчук, Роман Рудюк, Тарас Федірко, Альбіна Позднякова, Наталя Пасічник, Микола Шпаковський та Мар’яна Максим’як. Модерує – Оксана Васьків.
початок о 18.30,
просп. Свободи, 7
книгарня “Є”
Молода республіка поетів-2009
Читатиму на “Молодій республіці поетів”
Усіх, хто має бажання послухати, запрошую!
13 вересня / 13.30-15.00 Читання-марафон. П’ятий фестиваль “Молода Республіка Поетів”. Модератор Оксана Васьків. Театр “Воскресіння”, білий зал (пл. Ген. Григоренка, 5).
Форум видавців-2009
Запрошую на жіночі читання у рамках Літературного фестивалю Форуму видавців
12 вересня /16.00-17.30 Ліричний відступ. Жіноча поезія: Ізабела Філіпяк (Польща), Катерина Бабкіна, Катерина Калитко, Маріанна Кіяновська, Мар’яна Максим’як, Альбіна Позднякова, Лариса Радченко, Ірина Шувалова (Україна). КМО «Дзига» (вул. Вірменська, 35).
Літературний фестиваль “ЛітТер”
Читатиму на цьому фестивалі. Запрошую усіх, хто має можливість його відвідати
22 травня:
20:00 – Підземелля Тернопільського замку – читання під музичний супровід, показ відеопоезії.
23 травня:
9:00 – Парк Шевченка (біля літньої естради) – “Вірш на сніданок” – пікнік на свіжому повітрі в поєднанні з читанням творів.
проект “Тиждень читання”
Читатиму в рамках проекту “Тиждень читання” в львівських школах:
24 квітня:
9.00 СЗШ № 32 вул. Гашека,13
13.00 Авторська школа «Тривіта» вул. Зубрівська, 1
Фотозвіт “Один на один”
До Вашої уваги фотозвіт з проекту “Один на один”
12 квітня
Культурно-мистецький центр «Є»
м. Івано-Франківськ
Тарас Прохасько / Мар’яна Максим’як
Проект “Один на один”
12 квітня, неділя 16:00
Культурно-мистецький центр «Є»
м. Івано-Франківськ
“ОДИН НА ОДИН” – серія літературних тандемів за участі зірок української прози та поезії і молодих, перспективних, талановитих авторів.
Автор ідеї – Григорій Семенчук
Тарас Прохасько — автор прозових книг «Інші дні Анни», «FМ «Галичина», «Непрості», повістей «Essai de deconstruction (Спроба деконструкції)», «Довкола озера», «Некрополь» та «Від чуття при сутності». Працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, а згодом — учителював, був барменом, сторожем, ведучим на радіо FМ «Вежа». Співпрацював також із львівськими газетами «Експрес» та «Поступ». У 1992-1994 рр. був мандрівним співредактором журналу «Четвер». Лауреат видавництва «Смолоскип» (1997). Член Асоціації українських письменників.
Мар’яна Максим’як - 1986 р.н. За фахом теолог, закінчила Український Католицький Університет. Продовжує навчання у Львівському національному університеті, на факультеті журналістики. Пише поезію, прозу, короткі сценарії. Автор дебютної збірки “Solo душі” (”Каменяр”, Львів 2004). Автор літературних проектів “НІЖність” та “Дванадцять пустельних дівчаток”. Учасник літературного проекту “Західний фронт молодої поезії”, літературного фестивалю Форуму видавців у Києві та Львові, ІІ Всеукраїнського літературного фестивалю “наЛІТ”, IV Міжнародного молодіжного фестивалю аматорського театрального мистецтва “Драбина” (театралізовані літературні читання “Пожежна драбина”), Республіки молодих поетів, учасник Всеукраїнського літературного проекту жіночої поезії “8 поеток”.
Модерує читання Ромко Малиновський, головний редактор часопису “Паперова зозуля”.
відео з читань “8 поеток на 8 березня”
До Вашої уваги відео із жіночих читань із проекту “8 поеток на 8 березня”
Тернопіль, арт-бар “Коза”
фотозвіт з проекту “8 поеток на 8 березня”
Поетичний тур “8 поеток на 8 березня” закінчився
Пропоную Вам переглянути фотозвіт із моїх виступів у рамках цього проекту
Львів. 6 березня Continue reading
“8 поеток на 8 березня” прес-анонс
6 березня у Львові в Центрі культури та дозвілля “Лис Микита” (студентський клуб Національного університету ім. І. Франка) відбудеться читання жіночих поезій з відеорядами та елементами перформансу, приурочені до цього гендерно диференціюючого свята, спрямовані на переосмислення способу його святкування сучасною жінкою.
решта прес-анонсу читати тут
Запис презентації сайту “Рожевий слоник”
До Вашої уваги запис презентації сайту “Рожевий слоник”, де можна послухати кілька моїх віршів
слухати запис презентації
Презентація “Західного фронту молодої поезії” у Львові
Загальна інформація про діяльність Західного фронту молодої поезії
“Львівська газета” про Західний фронт молодої поезії:
ZIK про читання Мар’яни Максим’як на презентації Західного фронту молодої поезії:
Арт-Вертеп про презентацію Західного фронту молодої поезії:
Інтернет-проект “Мамай і Маргарин”
До Вашої уваги моє оповідання в інтернет-проекті “Мамай і Маргарин”
Дізнатися більше про проект “Мамай і Маргарин”
“Мамай і Маргарин”
Ні, зачекай. Послухай мене до кінця. Той день від самого ранку видавався мені іншим. Я прокинулась і пішла на кухню. За дві години мав прийти Джо.
Я почалапала у своїх психоделічних тапках з ведмедями до холодильника, відкрила його і сіла поруч на табуретку. У холодильнику було практично порожньо: 2 яйця, недопитий кефір і зіпсований, строком 4 місяці безладного зберігання, маргарин. Я запалила на плиті газ, прикурила до нього цигарку і подивилась у вікно. У цьому місті нічого не змінюється. Дощ змінює спеку, трава проростає крізь середньовічні плити у дворі, сусід, що живе наді мною, жваво про щось говорить, потім зазвичай лається, сусідка справа вивішує щодня мокру білизну і вода густими краплями ллється під мої вхідні двері. Все як завжди. Але за дві години мав прийти Джо. Час стрімко збігав, я стояла у своїх потертих тапках на кухні, невмита і заспана, в запраних рожевих штанах від піжами та подертій майці. Я думала про Джо: про те, як він сюди прийде, втомлений, але веселий. Буде розповідати якісь небилиці, потім буде курити, закинувши ногу на ногу, і посміхатись. Я маю справити на нього добре враження, адже стосунки тільки починаються, я маю бути цікавою та загадковою, щоб він приходив сюди знову і знову, і сидів, закинувши ногу на ногу.
А у мене нема що їсти.
Я стою нечесана і невмита. Цигарка давно докурена.
Потім я швидко привела себе до ладу, натягнула на носа темні окуляри і подалась у магазин. Перетнула площу і повернула за ріг. Вулиця була порожня. Я прямувала до магазину. Пройшла бездумно вітрини перукарні, цукерні та кав’ярні, і аж раптом побачила Джо. Він сидів за столиком з тобою, закинувши ногу на ногу, курив і посміхався. Я впевнена, він розказував якісь небилиці. Ви пили каву. Ти кокетливо поправляла волосся, оголюючи свою тендітну шийку і ніжне вушко. Я знаю, ти не слухала його, ти думала вже про те, що буде потім, коли ви вийдете із цієї прокуреної кав’ярні, як він буде делікатно натякати на продовження дня, а потім вечора. О, так, ти хотіла цього. Я бачила. Потім Джо торкнувся твого зап’ястя і поцілував його. Я зрозуміла, він до мене вже не прийде. А ти маєш бути цікавою і загадковою, щоб він приходив до тебе знову і знову, сидів закинувши ногу на ногу, посміхався і курив.
Тепер ти розумієш, чому я тобі більше не пишу. В той день я купила десяток яєць, макарони, олію, якесь печиво, шоколад та маргарин. Сиділа на кухні, дивилась тупий серіал і згадувала все, про що розказував мені Джо. Він любив про щось плести, довго і голосно, курити і просто посміхатись. Якось він сказав мені, що я схожа зі своєю бандурою в руках, на Мамая. Я довго сміялась, але слова ці запам’ятала до нині. Я закинула гру на бандурі. Я не вірю більше словам Джо.
І знаєш, що найдивніше? Життя опісля потекло так звичайно і легко. Я знову прокидалась у своїх запраних рожевих штанах, подертій футболці, ведмеді на тапках скромно посміхались і більше не видавались мені психоделічними. Я забула про Джо. Я забула про тебе. Тільки жінка справа далі вивішує важку мокру білизну. Густі краплі води ллються просто під мої вхідні двері. Сусід, що живе наді мною, жваво про щось говорить, потім зазвичай лається. Дощ змінює спеку, а трава проростає крізь середньовічні плити у старому дворі.
У цьому місті нічого не змінюється.
Ілюстрація Ромка Шукеля
переклади
Товій Хархур. Народився у Москві 1972. Жив в Нідерландах, Німеччині, США. Закінчив філологічний факультет Амстердамського університету і факультет когнитивної науки (Cognitive Science) Наймегінського університету. Зараз мешкає в Нью-Йорку.
***
Друзі по-американськи,
по-російськи – приятелі,
тобто чужі
приходять в гості,
якщо покликати, попросити,
загалом,
якщо скласти враження
добропристойного запрошення:
забути всі напади злості,
нудьги
(звичайної, коли нема більше горілки)
і повторюючи собі
“суки”,
з натягнутою посмішкою
(радісною)
відкорковувати пляшки.
В іншому випадку, настільки самотньо,
що починаєш писати вірші
про приятелів,
як вони
можуть приходити в гості.
переклад з російської
переклади
Георги Господинов (Болгария). Болгарський поет, прозаїк, літературознавець, критик.
GIRL
Як мені розказати вам про дівчину цю
Лягаєш поряд з дівчиною котра
лягала зі своїм хлопцем який
лягав зі своєю дівчиною котра
лягала зі своїм хлопцем який
лягав зі своєю дівчиною
Лягаєш – стаєш частиною суспільства.
Дивись, цілий Всесвіт у твоєму ліжку –
в одній-єдиній дівчині.
переклад з болгарської
Літературний проект “Дванадцять пустельних дівчаток”
В рамках презентації «Четвер» та проекту «Гіпсокартон» детективний поетичний треш Мар’яни Максим’як та Юрка Іздрика «Дванадцять пустельних дівчаток»
відео:
vj_група (Івано-Франківськ):
vj_Glow
vj_Ra
vj_DaPix
vj_Unza
фотографії:
lj_user shuka4 (Олесь Романюк)
“Сумно” про «Digital романтизм»
Літературний проект “НІЖність”, травень 2007
В рамках другого Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю “наЛІТ”
Літературний візуальний проект Мар’яни Максим’як “НІЖність” :
НІЖ має намір показати межу між ніжністю та ножем. Це межа втрати найдорожчого, найближчого. Це межа, на якій народжується справжня любов, а позаду неї крокує справжня ненависть. НІЖ – це не тільки біль. Це прощення, це вивільнення себе. Між втратою і розумінням того, що втратив, є глибока прірва. Між ножем і ніжністю є напрочуд тісний зв’язок. Коли закінчується НІЖність, з’являється НІЖ. Коли НІЖ не потрібен, з’являється НІЖність. Що вибиреш – вирішувати вже тобі.
газета “Поступ” про проект “НІЖність”:
