Дізнатись інфо про мене Ви можете, заглянувши у розділ “Про автора”. Ознайомитись з тим, що я пишу, можете у розділі “Поезії”.

Разом з тим, можете знайти мене у соціальних мережах:

Facebook

Vkontakte

Twitter

Livejournal

Formspring

мій контактний e-mail: marimaksymiak[]gmail.com

у ресторації “Диван” (м. Київ, пл. Бесарабська, 2)

видавництво “Крок” презентує поетичну збірку “ЛЮДИ” – другу книгу молодої авторки Мар’яни Максим’як, яка вийшла друком у видавництві у 2011 році. До неї увійшли вибрані поезії авторки, написані протягом восьми років.

Організатори: видавництво «Крок», літературний клуб «Маруся»

Інформаційна підтримка: «Буквоїд», «Арт-Вертеп», «ЛітАкцент», «Платформа»

деталі ТУТ

15:00-16:00 Мар’яна Максим’як зі збіркою поезій “ЛЮДИ” // виставковий намет видавництва “Крок” на проспекті Свободи

19:00-20:30 Читання тандем Селіна Марш (Нова Зеландія) і Мар’яна Максим’як (Україна) // ресторація “Дім Легенд” (вул. Староєврейська, 48), зал – бібліотека

17 вересня (субота)

13:00-14:30 Презентація збірки поезій “ЛЮДИ” Мар’яни Максим’як // ресторація “Дім Легенд” (вул. Староєврейська, 48), зал – бібліотека

15:00-16:30 Поетичні читання від літклубу “МАРУСЯ” // Кав’ярня “Штука” (вул. Котлярська, 8 )

17 вересня · 13:00 – 14:30

ресторація “Дім легенд”, зал – бібліотека

вул. Староєврейська, 48, Львів

модерує – Дмитро Стретович

16 вересня · 19:00 - 20:30

ресторація “Дім легенд”, зал – бібліотека

вул. Староєврейська, 48, Львів

модерує – Юрій Завадський

_____________

Д-р Селіна Тусітала Марш

Навчає новозеландської та тихоокеанської літератури і літературної творчості в Університеті Окленду, Нова Зеландія. Селіна має самоанське, тувалійське, британське і французьке походження. “Тусітала” – це ім’я її дідуся, це титул, даний шотландському авторові Роберту Луїсу Стівенсону, який мешкав останні свої роки на Самоа, що дослівно означає “оповідач історій”. Селіна є першим островитянином, який отримав ступінь доктора філософії на новозеладському факультеті англійської філології. Її перша поетична добірка “Fast Talking PI” (AUP, 2009) (розлого перекладається українською як “ТО (тихоокеанський островитянин), що швидко говорить”) отримала престижну премію “Ню Зіланд Пост” імені Джессі МакКей за першу книгу в 2010 році. Її вірш “Not another nafanua poem” (”Жодного іншого вірша нафануа”) був обраний для публікації в книзі “Найкращі з найкращих новозеландських віршів” (VUP, 2011). У 2011 році Селіна Тусітала Марш є учасником Шостого міжнародного літературного фестивалю у Львові.

Мар’яна Максим’як

Народилась 1986 року на Тернопільщині. Закінчила Український Католицький Університет (філософсько-богословський факультет) та Львівський національний університет імені Івана Франка (факультет журналістики). Пише поезію, прозу. Авторка дебютної збірки “Solo душі” (”Каменяр”, Львів 2004) та збірки поезій “ЛЮДИ” (“Крок”, Тернопіль 2011), а також літературних проектів: “Безпека” (у рамках ІІ Всеукраїнського літературного фестивалю “наЛІТ”) (2007), “НІЖність” (в рамках IV Міжнародного молодіжного фестивалю аматорського театрального мистецтва “Драбина”) (2007) та “Дванадцять пустельних дівчаток” спільно з Юрком Іздриком (у рамках Шостого Міжнародного фестивалю “Флюгери Львова”) (2008). Авторка трьох відеопоезій: “Втрати”, “Жінка”, “Тонка нитка води”. Відеопоезія “Жінка” у 2011 увійшла у шорт-ліст загальноукраїнської відеопоетичної премії БУК. У 2010 році отримала заохочувальну премію літературного конкурсу видавництва “Смолоскип” за поетичну збірку “Цифри, що танцюють” та стала лауреатом літературного фестивалю “Неосфера”. Вірші перекладено англійською мовою та на іврит. Авторка книги “Люди” (Вид-во “Крок”, 2011). Живе та працює у Львові.

Збірка поезії «Люди» молодої поетки Мар’яни Максим’як, учасниці літературного угруповання «Західний фронт молодої поезії», не дебютна, проте до неї увійшли римовані поезії та верлібри, написані протягом восьми років.

Чому «Люди»? Бо люди вміють кохати, відчувають, плачуть, забувають/не забувають. Люди бояться втрачати, світяться щирістю, їдуть закордон, бувають щасливі, сумні, потрапляють на сторінки газет, старіють, міряють час відстанями доріг, викуреними цигарками, мріють про вічність, мають янголів, які інколи просять посміхнутись, і ти посміхаєшся. У віршах Мар’яна часто акцентує на людині, її проблемах,
переживаннях, стосунках. Сама поетка каже, що це поезія для людей і про людей.

Книгу вона присвятила найдорожчим людям: бабусі, батькам, чоловікові і, мабуть, саме тому деякі строфи сповнені не то відчаєм – лише таким, який буває, коли пишеш про найближчих, не то світлою печаллю – як буває, коли пригадуєш, не то такою любов’ю, що хоч викручуй з літер.

Остап Сливинський у передмові до книжки говорить: «Рядки Мар’яни Максим’як – найвищою мірою елегійні. Такі, що пишуться, коли розійшлися гості, погасли світла і лишилося тільки одне світло, непевне, нізвідки, ні для кого. Подеколи мені здається, що тут, у цих віршах, більше подиху, ніж письма, уяви чи бачення». На рівні одного подиху – вдиху чи видиху – читається і поезія, присвячена рідному місту авторки – Бучачу, яку прошивають наскрізь образи, переважно асоціативні, які надзвичайно точно передають атмосферу міста древнього та міста сучасного одночасно.

Мар’яна Максим’як – деякою мірою тенденційна: вона описує труднощі емігрантства чи якісь соціальні негаразди, обплітаючи їх тільки їй притаманними образами. За рядками поетки вбачається жінка, і хоча лірична героїня однієї з поезій каже, що жінкам не пишуться вірші, можна з впевненістю констатувати: в таких жінках, як Мар’яна вірші говорять.

Ілюстрації до книги створив Роман Шукель, який доповнив вірші своїми абстракціями – поодинокі фігурки людей, ніби спантеличені чимось, ніби просять відповіді на запитання, які авторка задає своїми рядками. Чи впізнає хтось себе між рядками, чи дасть відповіді на усі знаки питань, чи відчує себе такою ж людиною, або ж навпаки, зовсім не такою – розгадка в книзі Мар’яни Максим’як «Люди».

У видавництві “Крок” вийшла моя друга книга поезій – “ЛЮДИ”. До неї увійшли вибрані поезії, написані протягом восьми років.

Упорядник: Юрій Завадський
Ілюстрації: Ромко Шукель
Дизайн обкладинки, макет і верстка: стронґовський
Передмова: Остап Сливинський

Деталі на сайті видавництва “Крок”.

Невдовзі очікуйте відео на сайті.

]]> http://marimaksymiak.wordpress.com/2011/08/30/%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%b5%d0%be%d0%bf%d0%be%d0%b5%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%bd%d0%b0-%d0%bf%d1%80%d0%b5%d0%bc%d1%96%d1%8f-%d0%b1%d1%83%d0%ba/feed/ 0 Мар'яна Максим'як http://marimaksymiak.wordpress.com/2011/08/16/%d1%84%d0%b5%d1%81%d1%82%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d0%bb%d1%8c-%d0%b7%d0%b0%d1%85%d1%96%d0%b4/ http://marimaksymiak.wordpress.com/2011/08/16/%d1%84%d0%b5%d1%81%d1%82%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d0%bb%d1%8c-%d0%b7%d0%b0%d1%85%d1%96%d0%b4/#comments Tue, 16 Aug 2011 10:30:32 +0000 administrator http://marimaksymiak.wordpress.com/?p=435 ]]> Читатиму на літературній сцені фестивалю “Захід”

Деталі тут

Письменниця Мар’яна Максим’як в інтерв’ю ZAXID.NET ділиться міркуваннями про духовну поезію та її місце в українській літературі, розповідає про своє рідне місто Бучач з ратушею, прикрашеною скульптурами Пінзеля, та варіанти спілкування з колегами по клавіатурі.

– Мар’яно, вже беручи твою першу книжку «Solo душі», починаю думати, що тексти, в ній уміщені, є трохи не такими, як звиклося чути на слемах. Як би ти могла окреслити простір, що впускаєш у своє письмо?

– «Solo душі» – це дебютна, дуже юна, можна сказати навіть дитяча збірка. У ній уміщено перші вірші, дві короткі новели і одне оповідання. Ця книга не мала гучних презентацій, вона стала таким собі подарунком для родичів та друзів. Вірші, котрі можна прочитати в ній, абсолютно інші, ніж можна почути на слемах. Це перші проби пера, ніжні та позбавлені будь-якої іронії, яку часто можна почути у поезіях слемерів. Зрештою, я ніколи себе не вважала слемером, і мій досвід у цьому обмежується лише однією участю у слемі в Тернополі. Щодо простору, то найчастіше пишеться про те, що болить не тільки мене, але й інших. У мене є кілька гострих соціальних поезій, а також жіноча інтимна лірика.

– А чи навчання в УКУ якось впливає на те, що ти пишеш? Чи якось проникає теологічна освіта у твій поетичний світ?

– Раніше, під час навчання на богословському факультеті, релігійна тематика рідко входила до моїх віршів. Тепер, уже після закінчення університету, я дуже захопилась польською духовною поезією. Почала робити деякі переклади на українську, а також пробувати себе у цьому своєрідному жанрі. У майбутньому взагалі мрію про власну збірку релігійної поезії.

– Мар’яно, як гадаєш, яке місце духовної поезії в нашій літературі порівняно з іншими європейськими літературами?

– На жаль, в Україні релігійна поезія не така популярна, як скажімо, у Польщі. Тішить, що хоча би маємо поодинокі переклади духовної поезії на українську. Щодо літератури в Україні, то вважаю поезії Івана Малковича гідними зватись глибоко духовними та надзвичайно щирими.

– Чи може така поезія бути цікавою агностикам і чи важко витримувати баланс, аби не вдатися до моралізаторства?

– На мою думку, релігійна поезія взагалі не має щось нав’язувати чи вдаватись до моралізаторства. Це, перш за все, тонке словесне відображення твого особистого ставлення до Бога. Це дуже інтимна та щира розмова з Богом, у якій немає місця повчанням. Це швидше сповідь або молитва.

– А зараз би попросив розказати про своє рідне місто Бучач. Це достатньо сильний естетичний керунок.

– Бучач – надзвичайно красиве містечко. Маленьке, проте, дуже компактне та мальовниче. Особливість його у рельєфі – місто лежить у долині, а довкола пагорби. У Бучачі завжди було жваве громадське та культурне життя. Як і всі галицькі містечка, до Другої світової війни воно було заселене поляками, євреями та українцями. Саме в Бучачі народився та провів своє дитинство і юність Нобелівський лауреат з літератури Йосеф Шмуель Агнон, крім того, у Бучачі мешкали дідусь та бабуся Зігмунда Фройда. Разом з тим, це рідне місто для Мар’яна Крушельницького, Михайла Островерхи, Осипа Назарука та інших відомих історичних постатей. Дуже цікавим є і те, що саме у Бучачі мешкав та творив знаменитий майстер-різьбяр Іоанн Пінзель. У місті залишились храми з його вівтарними скульптурами, а також без перебільшення надзвичайної краси ратуша – творіння Пінзеля та Меретина.

Продовження розмови читайте ТУТ

Повернулась із ІІ Літньої літературної школи. враження добрі, ба, навіть дуже добрі. Насичена програма, цікаві лектори, не менш цікаві молоді літератори. Найголовніше, все було добре організовано. побачила справжні Карпати та Закарпаття. Надихалась свіжим повітрям та надихнулась свіжими ідеями. Від себе скажу, що ідея Літературної школи надзвичайно цікава. Щиро радію, що нарешті така з’явилась в Україні. Усі знання, котрі отримала на цій школі, цілком реально можу втілити в життя: знання про сучасний видавничий процес, його тонкощі та небезпеки, про організацію літературних фестивалів, про пошук спонсорів та грантів, про те, як писати добру критику і чи варто її взагалі писати. Одним словом, програма була насичена та справді цікава. Тепер очікую на сертифікат, який, як обіцяють організатори видаватиметься на Форуму видавців. Ось такий ще один спосіб згадати про школу у вересні. Усім, хто починає свій шлях у літературі, раджу наступного року не оминути цієї школи. А ось тут наприкінці статті мій коментар про враження від школи, та й взагалі, досить цікава стаття.

]]> http://marimaksymiak.wordpress.com/2011/08/09/%d1%96%d1%96-%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%bd%d1%8f-%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d1%82%d1%83%d1%80%d0%bd%d0%b0-%d1%88%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b0-%d0%bf%d1%96%d0%b4%d1%81%d1%83%d0%bc%d0%ba%d0%b8-%d1%82/feed/ 0 Мар'яна Максим'як http://marimaksymiak.wordpress.com/2011/07/28/%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%b5%d0%be%d0%bf%d0%be%d0%b5%d0%b7%d1%96%d1%8f-%d0%b2%d1%82%d1%80%d0%b0%d1%82%d0%b8/ http://marimaksymiak.wordpress.com/2011/07/28/%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%b5%d0%be%d0%bf%d0%be%d0%b5%d0%b7%d1%96%d1%8f-%d0%b2%d1%82%d1%80%d0%b0%d1%82%d0%b8/#comments Thu, 28 Jul 2011 20:35:05 +0000 administrator http://marimaksymiak.wordpress.com/?p=429 ]]> тексти – Мар’яна Максим’як

відео – Тетяна Вільчинська

Кожна людина так чи інакше відчуває свою неповторність і з часом замислюється над тим, хто вона. Коли знаходить відповідь на це питання, – то каже, що знайшла себе. А оточуючі помічають у ній цікаву особистість, яка впевнено творить кожен день свого життя. До таких людей належить Мар’яна Максим’як – молода літераторка з Тернопілля, авторка збірки поезій «Solo душі» («Каменяр», Львів 2004), ініціаторка та учасниця багатьох літературних проектів (серед них: «На стику мистецтв» разом з Мар’яною Савкою у 2011, «Дванадцять пустельних дівчаток» (у рамках Шостого Міжнародного фестивалю «Флюгери Львова») 2008; IV Міжнародного молодіжного фестивалю аматорського театрального мистецтва «Драбина» (театралізовані літературні читання «Пожежна драбина») 2007). Розмова з Мар’яною цікава як для людей з мистецького кола, так і для тих, хто любить пізнавати різні аспекти життя.

Мар’яно, в одному із твоїх віршів є такі рядки «скажи на кого я схожа»… Скажи, будь ласка, чи відчуваєш якусь схожість, чи радше спорідненість із сучасними молодими поетами? В чому саме ця спорідненість відчутна?

Перш за все, вірш «Скажи на кого я схожа» абсолютно не стосується когось іншого, окрім мене. Це дуже інтимна річ, у якій я намагаюсь побачити себе збоку. Щодо схожості із сучасними молодими поетами мені взагалі важко сказати щось однозначне. Якщо говорити про спорідненість у поезії, то нещодавно зрозуміла, що мені дуже імпонує поезія Остапа Сливинського, хоч з його творчістю я познайомилась не так давно.

Хто з письменників минулого є для тебе авторитетом у творчості? Чи є у тебе літературні кумири, на яких ти прагнеш бути у чомусь схожою?

Я люблю творчість Габріеля Маркеса, з поезії мені імпонує Марина Цвєтаєва. Щодо сучасної української літератури, надзвичайно подобається Оксана Забужко, у поезії – Іван Малкович. Люблю крім того поезію Яна Твардовського – вона така тонка та глибока. Особливих літературних кумирів у мене немає, тобто я не прагну когось наслідувати. Я пишу так, як мені пишеться.

На твою думку, чи завжди неповторна людина ще й трохи самотня? Бо ж інколи неповторність означає певну відокремленість від інших…

Я вважаю кожну людину неповторною і кожна людина є до певної міри самотньою. Гадаю, це нормально. Бо самотність варто розглядати не тільки у негативному сенсі, але й у позитивному – це час побути наодинці зі собою, це той простір, як і фізичний, так і духовний, в якому людина має можливість відпочити від інших, мати свій інтимний світ.

Продовження розмови  читайте ТУТ

Читаю п’єсу Павла Ар’є “Кольори”

місце читань – духовний театр “Воскресіння”

Проект “Поети читають драматургію” виник після довгих розмов, під час яких виявилось, що не так вже й часто поети читають драматургію, а український поетичний і драматургічний процес відбувається у двох паралельних площинах.

“Поети читають драматургію” – це штрихи до портрету сучасної ірландської, російської, української і польської драматургії промальовані відомими львівськими поетами. Покладаючись на їхні суб’єктивні смаки, ми очікуємо несподіваних коментарів, суб’єктивних рефлексій, емоційних роздумів й оригінального обговорення.

18-го червня, м. Бучач

Більше фото дивіться далі, натиснувши на лінк

Роман Скиба

Альбіна Позднякова

Василь Карп’юк

Наталя Пасічник

Оксамитка Блажевська

Мар’яна Максим’як

фото – Юра Остапа, Ігор Кізюк

Роман Скиба (Київ)

Оксамитка Блажевська (Хмельницький)

Наталя Пасічник (Теребовля)

Альбіна Позднякова (Львів)

Василь Карп’юк (Івано-Франківськ)

Мар’яна Максим’як (Бучач)

 Для цього треба клікнути на посилання і файл відкриється у новому вікні.

“20 хвилин” (аудіопоезія)

“Взаємне забування телефонних номерів” (аудіопоезія)

“Хворіти літаками” (аудіопоезія)

“Цифри, що танцюють” (аудіопоезія)

Запрошую усіх завітати на літературний тандем-зустріч із двома поетками, двома Мар’янами. Будемо говорити про візуальні та звукові репрезентації віршів, про поєднання поезії з відео, музикою і театральними постановками.

]]> http://marimaksymiak.wordpress.com/2011/02/16/%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d0%b5%d0%bc-%d0%b4%d0%b2%d0%be%d1%85-%d0%bf%d0%be%d0%b5%d1%82%d0%be%d0%ba-%d0%bc%d0%b0%d1%80%e2%80%99%d1%8f%d0%bd%d0%b8-%d1%81%d0%b0%d0%b2%d0%ba%d0%b8-%d1%82%d0%b0-%d0%bc/feed/ 0 Мар'яна Максим'як http://marimaksymiak.wordpress.com/2010/12/23/%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be%d0%b7%d0%b2%d1%96%d1%82-%d0%b6%d1%96%d0%bd%d0%be%d1%87%d1%96-%d1%87%d0%b8%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%b2-%d1%83%d0%ba%d1%83/ http://marimaksymiak.wordpress.com/2010/12/23/%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be%d0%b7%d0%b2%d1%96%d1%82-%d0%b6%d1%96%d0%bd%d0%be%d1%87%d1%96-%d1%87%d0%b8%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%b2-%d1%83%d0%ba%d1%83/#comments Thu, 23 Dec 2010 14:03:38 +0000 administrator http://marimaksymiak.wordpress.com/?p=223 ]]> До Вашої уваги кілька фотокадрів із жіночих поетичних читань в Українському Католицькому Університеті

Запрошую на жіночі поетичні читання, які відбудуться
21 грудня о 18 год
в УКУ (Українському Катилицькому Університеті)
м. Львів, вул.Свєнціцького, 17 (конференц-зал, 4-ий поверх)

Список учасниць читань:

Маріанна Кіяновська
Мар’яна Максим’як
Катерина Оніщук
Наталя Пасічник
Альбіна Позднякова
Мар’яна Савка
Любов Якимчук

Модератор – Остап Сливинський

Формація Garage Gang представляє
Міжнародну мистецьку ініціативу про жінок світу
Жінка Woman 3000

за участю Реджін Дефорж, Софії Андрухович, Трішії Уорден, Лайми Гейдар,
Саши Кольцової, Влади Ралко

_________________________

Літературна сцена

Львів (25 квітня, з 13 год у парку Франка (біля університету)):

Мар’яна Максим’як (Тернопіль)
Юлія Мусаковська (Львів)
Наталя Пасічник (Теребовля)
Альбіна Позднякова (Львів)
Лариса Радченко (Львів)
Ірина Шувалова (Київ)

Більше інформації – www.zhinka3000.blogspot.com

Чому тема війни є такою поширеною в літературі? Для чого сучасним поетам конструювати у текстах поле бою та руйнації? Навіщо пишуть про війну ті, хто не бачив її на власні очі? Раніше поети запитували себе, чи можлива поезія після усіх пережитих жахіть, тепер ми задаємо собі питання про те, чи має місце війна у нашій поезії. Чи війна – це лише метафора? Про війну довкола та всередині себе читатимуть:

Галина Крук, Мар’яна Максим’як, Остап Сливинський, Альбіна Позднякова, Ольга Вербицька. Також прозвучать вірші Єкатєріни Боярських та Катерини Калитко.

22 жовтня, четвер, 18:00 книгарня “Є”

“Загалом точних локацій у творчості і біографії Антонича зустрічаємо дуже мало. Поет ставив собі за мету міфологізувати Львів, а не конспектувати міські хроніки, отож пунктами квесту було обрано міський арсенал, площу св. Юра, вулицю Руську, корпус ЛНУ ім. Франка по вул. Грушевського, де свого часу навчався Б.-І. Антонич та дім на Городоцькій, де він мешкав. Тут на учасників квесту чекали поети Остап Сливинський, Мар’яна Максим’як, Микола Шпаковський, Лариса Радченко та координатор квесту Оксана Васьків-Кукул з новими завданнями. Найчастіше квестерам доводилось декламувати напам’ять вірші Антонича та відповідати на запитання, пов’язані із творчістю поета”.

Детальніше прочитати звіт та оглянути світлини Ви можете тут

Розпочнеться квест у неділю 4 жовтня о 14.00 у книгарні “Є” (просп. Свободи, 7). Кожна команда отримає конверт із завданням, в якому буде зашифроване якесь місце у центральній частині Львова, пов’язане із творчістю чи біографією Богдана-Ігоря Антонича. Також у завданні буде зазначено ім’я сучасного письменника, котрий чекатиме учасників квесту на цьому місці. Щоб отримати наступний конверт доведеться відповісти на кілька письменникових запитань про творчість Антонича.

Після урочистого нагородження у неділю 4 жовтня о 18.00 у книгарні “Є” відбудуться антоничівські читання з відомими львівськими поетами різних поколінь, серед яких:

Віктор Неборак
Остап Сливинський
Мар’яна Максим’як
Микола Шпаковський
Лариса Радченко

Модерує – Оксана Васьків

У четвер, 17 вересня, поети “Західного Фронту” зберуться в книгарні “Є”, щоб підвести підсумок виснажливого фестивального літа. Читатимуть і розповідатимуть про творчі вакації Грицько Семенчук, Роман Рудюк, Тарас Федірко, Альбіна Позднякова, Наталя Пасічник,  Микола Шпаковський та Мар’яна Максим’як. Модерує – Оксана Васьків.

початок о 18.30,
просп. Свободи, 7
книгарня “Є”

Усіх, хто має бажання послухати, запрошую!

13 вересня / 13.30-15.00 Читання-марафон. П’ятий фестиваль “Молода Республіка Поетів”. Модератор Оксана Васьків. Театр “Воскресіння”, білий зал (пл. Ген. Григоренка, 5).

12 вересня /16.00-17.30 Ліричний відступ. Жіноча поезія: Ізабела Філіпяк (Польща), Катерина Бабкіна, Катерина Калитко, Маріанна Кіяновська, Мар’яна Максим’як, Альбіна Позднякова, Лариса Радченко, Ірина Шувалова (Україна). КМО «Дзига» (вул. Вірменська, 35).

22 травня:

20:00 – Підземелля Тернопільського замку – читання під музичний супровід, показ відеопоезії.

23 травня:

9:00 – Парк Шевченка (біля літньої естради) – “Вірш на сніданок” – пікнік на свіжому повітрі в поєднанні з читанням творів.

24 квітня:
9.00 СЗШ № 32 вул. Гашека,13
13.00 Авторська школа «Тривіта» вул. Зубрівська, 1

Безпрецедентна подія у культурному і освітньому житті м. Львова:
з 22 квітня по 8 травня у всіх школах міста відбудеться «Тиждень читання»! Понад 80 прозаїків, поетів та перекладачів завітають у ці дні до львівських шкіл. Літератори у навчальних закладах читатимуть власні твори та говоритимуть із дітьми про те, що завдяки читанню, освіті та культурі їхнє життя може змінитися на краще.

]]> http://marimaksymiak.wordpress.com/2009/04/22/%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b5%d0%ba%d1%82-%d1%82%d0%b8%d0%b6%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d1%8c-%d1%87%d0%b8%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f/feed/ 0 Мар'яна Максим'як http://marimaksymiak.wordpress.com/2009/04/13/%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be%d0%b7%d0%b2%d1%96%d1%82-%d0%b7-%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b5%d0%ba%d1%82%d1%83-%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bd-%d0%bd%d0%b0-%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bd-%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%85%d0%b0/ http://marimaksymiak.wordpress.com/2009/04/13/%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be%d0%b7%d0%b2%d1%96%d1%82-%d0%b7-%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b5%d0%ba%d1%82%d1%83-%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bd-%d0%bd%d0%b0-%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bd-%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%85%d0%b0/#comments Mon, 13 Apr 2009 09:15:23 +0000 administrator http://marimaksymiak.wordpress.com/?p=135 ]]> До Вашої уваги фотозвіт з проекту “Один на один”

12 квітня
Культурно-мистецький центр «Є»
м. Івано-Франківськ

Проект “Один на один”

12 квітня, неділя 16:00
Культурно-мистецький центр «Є»
м. Івано-Франківськ

“ОДИН НА ОДИН” – серія літературних тандемів за участі зірок української прози та поезії і молодих, перспективних, талановитих авторів.

Автор ідеї – Григорій Семенчук

Тарас Прохасько — автор прозових книг «Інші дні Анни», «FМ «Галичина», «Непрості», повістей «Essai de deconstruction (Спроба деконструкції)», «Довкола озера», «Некрополь» та «Від чуття при сутності». Працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, а згодом — учителював, був барменом, сторожем, ведучим на радіо FМ «Вежа». Співпрацював також із львівськими газетами «Експрес» та «Поступ». У 1992-1994 рр. був мандрівним співредактором журналу «Четвер». Лауреат видавництва «Смолоскип» (1997). Член Асоціації українських письменників.

Мар’яна Максим’як - 1986 р.н. За фахом теолог, закінчила Український Католицький Університет. Продовжує навчання у Львівському національному університеті, на факультеті журналістики. Пише поезію, прозу, короткі сценарії. Автор дебютної збірки “Solo душі” (”Каменяр”, Львів 2004). Автор літературних проектів “НІЖність” та “Дванадцять пустельних дівчаток”. Учасник літературного проекту “Західний фронт молодої поезії”, літературного фестивалю Форуму видавців у Києві та Львові, ІІ Всеукраїнського літературного фестивалю “наЛІТ”, IV Міжнародного молодіжного фестивалю аматорського театрального мистецтва “Драбина” (театралізовані літературні читання “Пожежна драбина”), Республіки молодих поетів, учасник Всеукраїнського літературного проекту жіночої поезії “8 поеток”.

Модерує читання Ромко Малиновський, головний редактор часопису “Паперова зозуля”.

Тернопіль, арт-бар “Коза”

Пропоную Вам переглянути фотозвіт із моїх виступів у рамках цього проекту

Львів. 6 березня

7 березня, Тернопіль

8 березня, Івано-Франківськ

решта прес-анонсу читати тут

слухати запис презентації

решта фотозвіту - тут

“Львівська газета” про Західний фронт молодої поезії:

Дощова погода цього дня не завадила зібратися під одним дахом поетам з Ужгорода (Андрій Любка), Тернополя (Юрій Завадський, Микола Шпаковський), Хмельницького (Григорій Семенчук) і Львова (Мар’яна Максим’як, Оксана Васьків, Альбіна Позднякова) та численним прихильникам їхньої поезії.

ZIK про читання Мар’яни Максим’як на презентації Західного фронту молодої поезії:

22-річна майбутня журналістка і теолог Мар’яна Максим’як із львівського тріо запам’яталася верлібровими соціологічними баладами про жіноче щастя й чоловіче нещастя.

Арт-Вертеп про презентацію Західного фронту молодої поезії:

«Фронт» склали добре знайомі за спільними акціями, зокрема літмайстернею «Ніж» під час недавнього фестивалю «Уніж», Григорій Семенчук (м. Хмельницький), Микола Шпаковський (смт. Микулинці), Альбіна Позднякова (м. Львів), Андрій Любка (Ужгород), Мар’яна Максим’як (Львів), Юрій Завадський (м. Тернопіль), Оксана Васьків (м. Львів) та модератор – голова львівської асоціації ЛХНАХ Анатолій Кукула.

Дізнатися більше про проект “Мамай і Маргарин”

“Мамай і Маргарин”

Ні, зачекай. Послухай мене до кінця. Той день від самого ранку видавався мені іншим. Я прокинулась і пішла на кухню. За дві години мав прийти Джо.

Я почалапала у своїх психоделічних тапках з ведмедями до холодильника, відкрила його і сіла поруч на табуретку. У холодильнику було практично порожньо: 2 яйця, недопитий кефір і зіпсований, строком 4 місяці безладного зберігання, маргарин. Я запалила на плиті газ, прикурила до нього цигарку і подивилась у вікно. У цьому місті нічого не змінюється. Дощ змінює спеку, трава проростає крізь середньовічні плити у дворі, сусід, що живе наді мною, жваво про щось говорить, потім зазвичай лається, сусідка справа вивішує щодня мокру білизну і вода густими краплями ллється під мої вхідні двері. Все як завжди. Але за дві години мав прийти Джо. Час стрімко збігав, я стояла у своїх потертих тапках на кухні, невмита і заспана, в запраних рожевих штанах від піжами та подертій майці. Я думала про Джо: про те, як він сюди прийде, втомлений, але веселий. Буде розповідати якісь небилиці, потім буде курити, закинувши ногу на ногу, і посміхатись. Я маю справити на нього добре враження, адже стосунки тільки починаються, я маю бути цікавою та загадковою, щоб він приходив сюди знову і знову, і сидів, закинувши ногу на ногу.

А у мене нема що їсти.

Я стою нечесана і невмита. Цигарка давно докурена.

Потім я швидко привела себе до ладу, натягнула на носа темні окуляри і подалась у магазин. Перетнула площу і повернула за ріг. Вулиця була порожня. Я прямувала до магазину. Пройшла бездумно вітрини перукарні, цукерні та кав’ярні, і аж раптом побачила Джо. Він сидів за столиком з тобою, закинувши ногу на ногу, курив і посміхався. Я впевнена, він розказував якісь небилиці. Ви пили каву. Ти кокетливо поправляла волосся, оголюючи свою тендітну шийку і ніжне вушко. Я знаю, ти не слухала його, ти думала вже про те, що буде потім, коли ви вийдете із цієї прокуреної кав’ярні, як він буде делікатно натякати на продовження дня, а потім вечора. О, так, ти хотіла цього. Я бачила. Потім Джо торкнувся твого зап’ястя і поцілував його. Я зрозуміла, він до мене вже не прийде. А ти маєш бути цікавою і загадковою, щоб він приходив до тебе знову і знову, сидів закинувши ногу на ногу, посміхався і курив.

Тепер ти розумієш, чому я тобі більше не пишу. В той день я купила десяток яєць, макарони, олію, якесь печиво, шоколад та маргарин. Сиділа на кухні, дивилась тупий серіал і згадувала все, про що розказував мені Джо. Він любив про щось плести, довго і голосно, курити і просто посміхатись. Якось він сказав мені, що я схожа зі своєю бандурою в руках, на Мамая. Я довго сміялась, але слова ці запам’ятала до нині. Я закинула гру на бандурі. Я не вірю більше словам Джо.

І знаєш, що найдивніше? Життя опісля потекло так звичайно і легко. Я знову прокидалась у своїх запраних рожевих штанах, подертій футболці, ведмеді на тапках скромно посміхались і більше не видавались мені психоделічними. Я забула про Джо. Я забула про тебе. Тільки жінка справа далі вивішує важку мокру білизну. Густі краплі води ллються просто під мої вхідні двері. Сусід, що живе наді мною, жваво про щось говорить, потім зазвичай лається. Дощ змінює спеку, а трава проростає крізь середньовічні плити у старому дворі.

У цьому місті нічого не змінюється.

Ілюстрація Ромка Шукеля

]]> http://marimaksymiak.wordpress.com/2008/12/13/%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%bd%d0%be%d0%bf%d1%96%d0%bb%d1%8c%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%bf%d0%be%d0%b5%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d1%81%d0%bb%d0%b5%d0%bc-%d1%82%d1%80%d0%b0%d0%b2%d0%b5/feed/ 0 Мар'яна Максим'як слем http://marimaksymiak.wordpress.com/2008/12/13/%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%b5%d0%be/ http://marimaksymiak.wordpress.com/2008/12/13/%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%b5%d0%be/#comments Sat, 13 Dec 2008 19:28:46 +0000 administrator http://marimaksymiak.wordpress.com/?p=57 ]]>

Відео з презентації “Дванадцять пустельних дівчаток” by “КіноКуб”, м. Івано-Франківськ

***

Друзі по-американськи,
по-російськи – приятелі,
тобто чужі
приходять в гості,
якщо покликати, попросити,
загалом,
якщо скласти враження
добропристойного запрошення:
забути всі напади злості,
нудьги
(звичайної, коли нема більше горілки)
і повторюючи собі
“суки”,
з натягнутою посмішкою
(радісною)
відкорковувати пляшки.

В іншому випадку, настільки самотньо,
що починаєш писати вірші
про приятелів,
як вони
можуть приходити в гості.

переклад з російської

***
дівчина в магазині
дівчино
а у вас буває?
ну це
Ви знаєте
кожен місяць
а знаєте
в мене не буває
воно кудись пішло
більше нічого
з мене не ллється
ні залишки
ні вірші

а у Вас чомусь
губи обвітрені
тому що вітряно
чи тому що хвилюєтесь?
адже хвилюєтесь
дівчино?

у Вас такі дивні нігті
я їх не бачив але знаю
дивні
вони сталі тупі від стукання по клавішах
через те
що в дитинстві
їх забороняли
гризти

а очі Ваші
дівчино
та
невже їх теж не видно
це привітна оболонка
котра відзеркалює натовпи біля каси
і я тільки частинка
тільки прозорий клапоть
непомітний
на байдужій поверхні ока

як смішно будувати з піску
чудові замки
але і наш Всесвіт
Він теж виник
із жалюгідної дещиці

просто ніч була вітряна
вітер дивною мелодією
комусь прошепотів
і комусь
це страшенно сподобалось

божевільний відчинив вікно
і не слово
щасливу пісню
-звук монотонний і радісний-
кинув у німий простір

так народилась наша сутність
і заради сутності
я кажу тобі
дівчино
подивись на мене

***
Із циклу “Ти”

забула жінка вірші
забула
забула сльози море брехню
забула
забула руки гарячі до болю
забула ноги що йдуть з дому
забула гори
забула міста
за
було?
було
чи була?

***

Всю ніч мене кусали
комарі.
Звідки було знати,
що в тонких жалах
зберігається пам’ять
про далеке минуле.

***
ти стираєш з вій
ці запорошені
сльози
все минуло
є тільки старий сервант
і зламані
фігурки
і є ще руки
тихо повислі поміж колін
прямими долонями
до підлоги

ПРО ТЕ, ЧОГО НЕ ВИДНО У ДЗЕРКАЛІ

Щось було
Здається в минулому житті
трамваї
вулиці
ліхтарі
Світло губилось в розпущеному волоссі
В кімнаті звучали вірші

Це було навесні
(чи так тільки здавалось)
в кінці ХХ століття
в одній з численних столиць
Вірші тинялись по кімнаті
Стіни уважно слухали
Стіни дешевих готелів
звиклі до любові

Кімната – кінотеатр
ми – в залі
вони – на екрані
тіні сходились
вітер
розсіював світло
Це було спочатку
Любов має тільки початки…

Вони були
в цій кімнаті
НеМи.

ТРИ СПРОБИ САМОГУБСТВА

1.
прийшов із гостей
скинув фрак
і…
за
стре
котів
про весняну траву

2.
прийшов
з блідим лицем
закрився
у ванній кімнаті
і…
за
стри
жений ніготь
підставив
під теплу воду

3.
сидів вдома
дивився телевізор
їв зупу
зупу
зупу
опустив ложку
і застрелився

***

нагий
він виходить на сцену
руки зв’язані промінням прожекторів
тіло оповите гучним ехом
його кроків
він починає свій танець
із випадкового переступу ніг
виривається впертий метр
швидше
швидше
скорочуються м’язи
тягнеться голова
серце розбивається об живіт
слова
в слова
серце завмерло кам’яним ідолом
пророка
як відірвати світло рампи
від звуку долі?
як відірвати живе
від маски – шшшшшшш-і
чи є на сцені жінка?
не дихай
ти її парфумами цар не дихай
не дивись ти її очима
згорять не дивись
він танцює свій танець
останній крок
він ще на сцені
збиває такт
зачіпається за блискучий щит
віддзеркалення

жінки з розпущеним волоссям
що танцює перед царем
боса
щоби торкнутись вуст
німого пророка

падає
котиться голова
завіса
тиша
тиша
тиша

Пані та панове!
Прохання не залишати сміття, виходячи із залу!

GIRL
Як мені розказати вам про дівчину цю

Лягаєш поряд з дівчиною котра
лягала зі своїм хлопцем який
лягав зі своєю дівчиною котра
лягала зі своїм хлопцем який
лягав зі своєю дівчиною

Лягаєш – стаєш частиною суспільства.

Дивись, цілий Всесвіт у твоєму ліжку –
в одній-єдиній дівчині.

переклад з болгарської

ЧАЙ З ВЕРШКАМИ

Що в тебе, запитала. Та так,
відповів, тихий англійський ранок. Читаю
Еліота, слухаю Beatles. О,
пожвавилась вона, і як ти їх змішав?
Як вершки з чаєм, сказав.
Як чай з вершками, ви-
правила вона. Знаєш, не зло-
вживай ти Еліотом –
він занадто англійський і
гіркий.
І розчинився в порцеляні,
у вечірніх газетах,
у дзенькоті ложечки. Він
був чаєм, він був чаєм… Ці
жучки лише знімали вершки.

HEY JUDE 7’09″

“Хей Джуд” е най-дългото бавно парче на света
и ако за това време не успееш да свалиш една жена,
си най-смотаният мъж във Вселената.
Гаустин, VІв клас

Найдовший трек, який
безкінечно крутили
триває рівно 7′ 09″.
7 хвилин і 9 секунд.
Руки наелектризовані
її махровим пуловером
7 хвилин і 9 секунд –
найяскравіша історія
7 хвилин і 9 секунд
світ підкоряється вам,
і ви – все ще
ви кружляєте,
і все ще вона кружляє
поруч тебе
і все ще все кружляє
7 хвилин і 9 секунд.

Ніколи більше,
як ніколи раніше,
та й взагалі ніколи
(але про це ти тоді звісно не знав)
ти не був так довго
в одну і ту ж жінку
закоханий.

photo by Олесь Романюк

відео:

vj_група (Івано-Франківськ):

vj_Glow
vj_Ra
vj_DaPix
vj_Unza

фотографії:

lj_user shuka4 (Олесь Романюк)

Мар’яна Максим’як і альманах “«Digital романтизм»” сайту “Гоголівська академія”, Київ.

Читати містичне фентезі Мар’яни Максим’як “СІМ”

В рамках другого Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю “наЛІТ”

Літературний візуальний проект Мар’яни Максим’як “НІЖність” :

НІЖ має намір показати межу між ніжністю та ножем. Це межа втрати найдорожчого, найближчого. Це межа, на якій народжується справжня любов, а позаду неї крокує справжня ненависть. НІЖ – це не тільки біль. Це прощення, це вивільнення себе. Між втратою і розумінням того, що втратив, є глибока прірва. Між ножем і ніжністю є напрочуд тісний зв’язок. Коли закінчується НІЖність, з’являється НІЖ. Коли НІЖ не потрібен, з’являється НІЖність. Що вибиреш – вирішувати вже тобі.

газета “Поступ” про проект “НІЖність”:

Одним із найвидовищніших був виступ Мар’яни Максим’як з проектом «НІЖ» (Львів). Дівчина в коротенькій спідничці і чорних панчохах за півпрозорою рамкою читала депресивні вірші про кохання, а вкінці розрізала цю рамку ножем.